11 клас українська література
Детальний Аналіз «Маруся Чурай» Костенко
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Маруся Чурай»: ліро-епос.
Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах. Тема «Маруся Чурай»: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної пое теси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
Ідея «Маруся Чурай»:
- возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки;
- утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцтва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незалежності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибоку віру в духовну силу й могутність українців.
Композиційно-стильові особливості «Маруся Чурай»: тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, бага- топроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко). Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чурай — славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчиною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»).
В авторському міні-пролозі — вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту». У творі справжні факти пересипані домислами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.
Назва роману — своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.
Роман складається з дев’яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні. Розділи роману «Маруся Чурай»:
I — «Якби знайшлась неопалима книга»;
II — «Полтавський полк виходить на зорі»;
III — «Сповідь» (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле);
IV — «Гінець до гетьмана»;
V — «Страта»;
VI — «Проща»;
VII — «Дідова Балка»;
VIII — «Облога Полтави»;
IX — «Весна, і смерть, і світле воскресіння».
Центральним є розділ «Сповідь» — три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму. Сюжетні колізії трактуються у двох площинах — особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).
Кульмінація 1 — суд і вирок.
Зав 'язка — спогади Марусі про стосунки з Грицем.
Розвиток дії — Маруся йде на прощу.
Кульмінація 2 — облога Полтави.
Розв’язка — зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.
Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.
Особливості сюжету «Маруся Чурай»: на початку твору — розв’язка, що поєднує його з новелою.
Дві сюжетні лінії: визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти під проводом Б. Хмельницького; любовна лінія, що розвивається за принципом трикутника: Маруся — Гриць — Іван Іскра.
Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах», — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «її пісні — як перло мно- гоцінне, як дивен скарб серед земних марнот».
Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені найкращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, найкращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно.
Проблематика «Маруся Чурай»: любові й зради; патріотизму і пристосуванства; митця і народу, свободи творчості; причин утрати української державності; родинних стосунків; батьків і дітей; виховання; служіння народові.
Примітки: В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...».
Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висвітилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в романі — Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття «повернулися в думі» (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, «самітник і химерник», котрий «од трьох шабель ще й досі не загоєн». Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям». Любов і зрада, пісня й історія — найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.
Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, приземленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне — воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшарування помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та «домариками»; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конфлікт у романі — чи не найголовніший. Для українця того часу основний спосіб життя — осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, «як кріт», лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток. Винятком є Маруся — з її духовним буттям понад своїм часом.
За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Коментарі
Дописати коментар