11 клас українська література
02 квітня
Класна робота
Ліна Костенко. «Недумано, негадано…» –
інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. «По сей день Посейдон
посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси
(мистецтво) і природою. Зв’язок із античною міфологією
1.Перегляньте відео
2. Зобіть запис у зошит
Тема: зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям.
Ідея: оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов. Літературний рід: лірика Баба Ніна знає відповідь ...
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: інтимна
Віршовий розмір: ямб
Римування: суміжне
Художні засоби
Метафори: кадильниці світань; музика беріз; вечір пахне м’ятою;
Риторичні оклики: Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя! Кохання — всепоглинаюче, всеохоплююче почуття.
«Недумано, негадано» — ідилія нерозривного кохання та страждання за майбутнє. Це освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні такі глибокі — «до стогону, до сліз», і хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твое проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору, який покладений на музику і став прекрасним романсом.
3. Перегляньте відео
4. Зобіть запис у зошит
|
Літературний напрям
|
модернізм
|
Ліна Василівна Костенко
(19 березня 1930)
 |
|||||
Літературний рід
|
лірика
|
||||||
|
Вид лірики
|
філософська
|
||||||
|
Жанр
|
поезія
|
||||||
|
Провідний мотив
|
єднання людини зі
світом рукотворної краси (античним мистецтвом) і природою.
|
||||||
|
Ідея твору
|
пошуки ліричним
героєм справжнього, а не оманливого щастя; утвердження думки про те, що
важливо зберегти довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою
живого, справжнього, протистояти дрібному й бачити величне.
|
||||||
|
Головна думка
|
«Просто хочеться
моря…
І богиню із піни,
невзуту…»
|
|
|||||
|
Історія написання твору
|
вірш написано під
впливом вражень від перебування на Сицилії. Цей острів у Середземному морі —
«густий концентрат античності», тому для втілення художньої ідеї авторка
використовує образи давньогрецької міфології; поезія входить до збірки «Річка
Геракліта» (2011).
|
о. Сицилія
(сучасне фото)
|
|||||
|
Характеристика строф твору
|
У першій строфі
з'являється образ Посейдона — могутнього давньогрецького бога, володаря
світових вод. У руці він тримає тризуб як символ влади над усім підводним
царством. У метафоричному образі голубої «одіссеї реліктових крон» відтворено
постійний рух вод, красу й вічність, а водночас і небезпеку моря.
У другій строфі
земний світ, населений богами й духами, утілено в образах Фавна, Амура та
Афродіти («виходить із піни антична гламур») як уособлення духів природи та
кохання. Земний світ є також домівкою для людини, прекрасної й мужньої
водночас.
У третій строфі
відтворено небесну, божественну сферу в образах «величавого Парнасу» та
Олімпу як символів високої поезії та верховної влади. Цікаво, що ці три світи
не відмежовані один від одного: Афродіта, богиня кохання, виходить із води
(за міфом, вона з неї народжена), а Пегас, чарівний крилатий кінь, що літає в
небі, у міфі пов'язаний із Посейдоном.
Античний світ
протиставлено сучасному — мінливому, небезпечному й дисгармонійному (четверта
строфа). Його у творі символізують давньогрецькі чудовиська, уособлення
небезпек технічного розвитку людства.
|
    |
|||||
Міфопростір у поезії
|
перша вертикальна
вісь — небесний, земний і підводний світи. Цей міфопростір існує в єдності,
гармонії і красі. Він нерукотворний, вічний і весь одухотворений, сповнений
величі та спокою.
Друга вісь –
часова, у якій відбувається перетікання минулого в теперішнє і майбутнє.
Минуле довершене, теперішнє — це коротка мить спокою та краси («хочеться моря…
І богиню із піни, невзуту»), майбутнє — руйнівне (танкер «розіллє муари
мазуту»).
|
  |
|||||
|
Контраст у творі
|
людина – природа,
гармонія – дисгармонія, мить – вічність
|
|
|||||
|
Ліричний герой
|
у поезії прагне
спокою, хоче оминути будь-які небезпеки й просто насолоджуватися красою моря.
|
|
|||||
|
Художні образи
|
казковий світ
античної міфології: Посейдон, Фавн, Амур, Юнона, Пегас; сучасний світ, у
якому на кожного чатує небезпека: символічний образ танкера, який будь-якої
миті може зіпсувати живу красу чорними плямами мазуту.
|
|
|||||
|
Віршовий розмір поезії
|
4-стопний анапест
|
|
|||||
|
Особливості рими
|
чергування
чоловічої і жіночої рими, внутрішня рима
|
|
|||||
|
Римування
|
перехресне
|
|
|||||
|
Художні засоби
|
епітети: голуба одіссея
метафора: танкер не
наскочить на риф
персоніфікація: причаїлась і зваба, і згуба
метонімія: виходить
із піни антична гламур
синекдоха: зачепивши
крилом Посейдона
літота: виливаючи море
із мушлі
гіпербола: понад
хмари стоїть величавий Парнас
алітерація: [с] («По
сей день Посейдон посідає свій трон»)
порівняння: Пегас, як
фугас
|
Мушля
|
|||||
Коментарі
Дописати коментар