8 клас українська література
28 квітня
Класна робота
Юрій Винничук. «Місце
для дракона» – повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть
«драконячі закони»
1. Перегляньте відео про письменника
2. Прочитайте або прослухайте твір
3. Яким постає перед нами Дракон
4. Зробіть запис
Автор – Юрій Винничук
Жанр – повість-казка (у творі багато вигадки, але події відбуваються протягом тривалого часу)
Тема – розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.
Головна думка – ” Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?”
Ідея – звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.
Проблематика: добро і зло вірність і зрада доцільність самопожертви проблема вибору
Головні герої “Місце для дракона”: дракон Грицько (добрий, пише вірші, не хоче робити людям зла) Пустельник (навчає грамоті, хоч і намагається врятувати Грицька, але з острахом, йому це не вдається) князь (мріє, щоб Грицька вбив лицар ) лицар Лаврін
Місце: Галичина
Час: Середньовіччя
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробуд
Коментарі
Дописати коментар